498 просмотров

Виборчий фронт

Люди мають право говорити!
До Вашої уваги роздуми небайдужої людини.

 

Це не агітаційна стаття і не соціологічні викладки. Це спроба реально оцінити розклади кандидатів в президенти на виборах 31 березня, їхні шанси на перемогу, а також наслідки для країни на найближчу перспективу.

Причому пропоную аналіз здійснити не за лозунгами і обіцянками (бо ми ж пам’ятаємо що, обіцянка цяцянка, а… далі по інструкції), а за фактами і потенціалом.

І оцінювати кандидата на найвищу посаду в Україні під кутом зору, перш за все, топ-менеджера, управлінця та організатора.

Тож, за останніми даними, в нас є четвірка кандидатів у яких є реальний шанс стати наступним очільником держави. Тож маємо: Зеленський, Порошенко, Тимошенко, Гриценко.

Тож поїхали.

В.Зеленський

Чого досяг за свій 41 рік? КВН, 95 квартал, студія 95 квартал, телеканал «Квартал ТВ», Ліга сміху. Низка фільмів і телесеріалів спільного (з РФ!) виробництва. Актор, телеведучий, власник бізнесу. Нічого не забули? Наче нє.

Багато це чи мало для людини у його віці? Безумовно не мало. І робота здійснена колосальна.

Артист? Безумовно. Талановитий гуморист? Я б сказав один з найкращих, знімаю шляпу. Здатний організувати навколо себе людей? Так, безумовно, у своїй галузі йому немає рівних.

Але… є декілька «але».

Питання перше. Чи здатна людина, яка жодного разу не мала справи з державним управлінням або навіть місцевим самоврядуванням, очолити країну в стані війни? А який з нього буде верховний головнокомандувач, якщо він не знає як функціонує армія?

Згоден, він такий не один.

Багато хто скаже «треба дати шанс, він же молодий, амбітний. Рейган же зміг. Кличко ж зміг. Вони ж теж були аутсайдерами в цій області». Так були. Але Рейган, перед тим як очолити Сполучені Штати вісім (!) років був губернатором Каліфорнії – одного з найбільшого і найскладнішого штату в Америці, а його акторська кар’єра, кажучи сучасною мовою, не була основним місцем роботи.

Віталій Кличко? Так, він став мером Києва і зараз він молодець, і в нього тут величезний потенціал. Але ми всі пам’ятаємо скількох помилок Віталік припустився на початку свого мерства. І Київ, хоч і велике місто, але це не країна, це місто.

Питання друге. Чи буде в Зеленського право на помилку під час війни? Навряд чи.

Зараз багато можна почути, особливо серед молоді: «от було б прикольно, якби Зе став президентом». Прикольно? Да. Але, боюся, що це може бути сміх крізь криваві сльози.

Трьох спроб очільнику держави ніхто не дасть. Чи не думаєте ж ви, що все те, що зараз демонструється на «Плюсах» (чий канал? не пам’ятаєте?) про «Слугу народа», буде в реальному житті. Це фікція, як кажуть в тому ж рідному для Зеленського 95 кварталі міста Кривий Ріг «це понти для приєзжих». Нічого страшного, скаже його електорат, там же у кіно вчитель зміг, чого б це і коміку не спробувати. Набере досвідчену команду професіоналів і все буде нормально.

ООО! Ось тепер і починається цікаве. А команда хто? А чий канал його найбільш рекламує? А чиїх грошей він найбільше витрачає? Чи ви думаєте, що Бєня раптом став альтруїстом? І взагалі, чи буде містер Зе у цьому випадку самостійною фігурою? І чи не доведеться нам столицю держави змінювати на Дніпро???

А що зараз найбільше закидають чинному президенту? Не достатньо боровся з олігархами. А тут що?

Йдемо далі.

П.Порошенко

53 роки. Власник багатомільйонного бізнесу, секретар РНБО, міністр закордонних справ, президент. Із Зеленським трохи різниця відчувається, чи не так?

Що зробив за час президенства. Зупинив (і це беззаперечний факт) російську агресію. Зараз багато хто заволає: та не він її зупинив, то волонтери, добробати та ЗСУ. Так і це правда. Ціна цьому рівно 13300 українських життів. Але якби не міжнародна підтримка і шалений тиск на Путіна з боку США та ЄС, який саме Порошенко організував, завдяки своєму впливу, то, боюся, кордони України наразі проходили б уже десь по Збручу і то, це в кращому випадку.

Армія. Ми маємо боєздатну, непогано оснащену напівпрофесійну Армію. Так в неї багато проблем, але вона змінюється, хоча і не так швидко як хотілося. Однак причини більше об’єктивні аніж суб’єктивні. Не можна відразу реформувати структуру, яка постійно під вогнем, не можуть навіть механіки Формули-1 змінити всі 4 колеса на ходу. Потрібно зупинити машину – а вже потім, за 8 секунд, поміняти колеса. Наша армія нажаль не може зупинитися – тому це ремонт на ходу.

Далі — Томос. Деякі скажуть Томос в Україну приніс не скільки єднання, скільки розбрат. Хочу сказати: не повторюйте кремлівські кліше. Це НЕ правда. Більше 500 приходів уже в ПЦУ і їхнє число зростає. А Томос, перш за все, це не кількість приходів, це ВІРА. Українська, рідна, своя віра!

І хоча наша Конституція прямо забороняє будь-яку державну ідеологію, але автокефальна церква це свого роду частинка національної ідеї, мрії за яку боролися отамани Холодного яру, вояки УПА та інші. Це важливо для нації в цілому.

Чому Ізраїль зміг вистояти, оточений з усіх абсолютно боків заклятими ворогами? Тому що була національна ідея, пронесена через 3 тис років, армія, яка також створювалась «з коліс» і віра. Все.

Згоден, Томос це, можливо просто атрибут, але надзвичайно важливий і не побоюся цього слова, державоутворюючий.

Ну і нарешті безвіз. Зараз навіть супер скептики і противники всього українського хапають свої українські синенькі паспорти і на шару їдуть до Європи.

Обіцяли всі, починаючи Кучми (Янукович до речі теж, як і ЗВТ з Європою), а зміг один.

Можна ще багато згадувати, що ця людина як Президент зробила. П.Порошенко також багато і не зробив. В силу різних причин. Так, він не є ідеальним, він наробив багато помилок. Чого тільки вартують останні корупційні скандали? І я не згоден з тими, хто говорить, що то не він, то його команда. Я у це не вірю. Контроль здійснюється на самій верхівці. Тому тут і мови йти не може, що Порошенко нічого не знав. Але про це трохи згодом, у підсумку.

Наразі якраз визріла гарна підводка під нашу незрівняну оновлену Юлію Володимирівну.

Ю.Тимошенко

Читаємо Вікіпедію —  український підприємець, державний діяч, політик. Народний депутат України з 1997 року. У 1990-х керівник ряду приватних компаній з торгівлі бензином і газом, видобутку природних копалин. До 1997 року очолювала монополіста з торгівлі газом на ринку України корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), оборот якої 1996 року склав 11 млрд $.

10-й та 13-й Прем’єр-міністр України (2005, 2007–2010), віце-прем’єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (1999–2001), одна з лідерів «Помаранчевої революції». Кандидат економічних наук. З 5 серпня 2011 по 22 лютого 2014 була політв’язнем режиму Януковича.

Почнемо з кінця.

Один із лідерів «Помаранчевої революції». І це правда і факт. Всі, хто у ті часи бував на Майдані, пам’ятають виступи Юлі, які запалювали людей. Як вона їх надихала, як вела за собою (вірніше поперед себе)! Але…вона ж була і найперша, яка  вбила хрест у спину цієї революції. А чого? Бо влада була важливіша за ідеї. І коли потрібно було згуртуватися і одностайно нищити все, що залишилось від тієї прогнилої радянсько-партократичної з напливом олігархічності системи, а, найголовніше, будувати нове суспільство, ЮВ робила все в одноосібному порядку. Зараз досі на просторах інтернету можна знайти безліч контенту її ганебних випадів в сторону рішень президента та РНБО, її рішень, які нічим не можна було обґрунтувати, крім особистих владних амбіцій.

Згадаймо січень 2006 року, коли Москва нам відключила газ в мінус 20. Хто тоді домовлявся за ціну? Тимошенко. Хто домовився так, шо ми лише в 2015 році ледь здихались тих договорів? Тимошенко.

А звідки сторінка в біографії «у 1990-х керівник ряду приватних компаній з торгівлі бензином і газом, видобутку природних копалин»? Бо була наближеною особою тодішнього прем’єра Паші Лазаренка. А де зараз Лазаренко? Де він сидить?

З цього всього навіть виникають сумніви з приводу політв’язня Януковича. Чи була дійсно цим в’язнем? Адже стаття була суто кримінальна. Це питання ще має бути досконало вивчено.

Але позатим.

Чи має Тимошенко добрі менеджерські якості? Так має. Чи є вона харизматичною особистістю? Думаю, що так. Але ті, хто її знає особисто напевне сказали б, що вона харизматична до одержимості. І ця одержимість – ВЛАДА.

Чи є вона самостійним гравцем? У мене особисто є величезне запитання, оскільки Кремль її таки тримав і тримає чимось на гачку. Тому грати вона скоріше за все буде за правилами, які її розкажуть в Москві.

Цьому є непрямі підтвердження. Наприклад, з якого б це доброго дива, раптом, Юрій Бойко, який побував в Москві і зустрівся з тамтешнім прем’єром (читай Путіним), заявив одразу після прильоту, що він не виключає зняття своєї кандидатури на користь Юлії Тимошенко. Це що? Знову альтруїзм? Чи це все таки був виклик на килим Кремля і пряма вказівка відтягнути на себе голоси своїх виборців і потім їх злити Тимошенко?

Що ж виходить? Путін фактично підтримує Тимошенко. З якою метою? Напевне хоче їй Крим повернути, не інакше!

Нарешті пан Гриценко.

А.Гриценко

Що пише Вікіпедія? Український політик і військовий діяч, міністр оборони України (2005–2007), народний депутат України VI і VII скликань, голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (VI скликання), голова політичної партії «Громадянська позиція». Полковник запасу. Кандидат технічних наук (1984). Автор понад 100 наукових робіт.

Люди, які пам’ятають його міністром оборони, особливо офіцери, підтвердять що його каденція не відзначилася нічим визначним у плані покращення життя військових. Але за дев’ять місяців перебування на посаді міністра, Гриценко перевів 919 танків (!) Т-72 у статус надлишкового майна з подальшою їх реалізацією на зовнішні ринки. І це висновки ТСК Верховної Ради, це не чорний піар. Для загального розуміння зараз в українській армії, що воює налічується трохи більше 300 танків.

А чого вартують його недолугі спроби «навести порядок» в черзі військових на отримання жила. Коли людей, які стояли по 20 років на черзі викидали з неї просто по формальній ознаці, бо не було потрібних підтверджуючих документів.

Які ж тоді пріоритети були у ексміністра Гриценка, що за дев’ять місяців свого рулювання встиг народити два діяння, які досі висять тягарем на тій же армії. А зараз він хоче стати верховним головнокомандувачем цієї армії!!!

Його лозунг «Чесних більше» дуже красивий і головне, беручкий. Але давайте подивимося праві в очі. Назвіть мені хоч одного чесного політика рівня глави держави в історії людства. Його немає. Як і немає чесної політики. Це завжди брудна і невдячна справа.

Тому тут теж треба дуже сильно розмірковувати.

Що ми маємо у сухому залишку.

Чотири кандидати, з яких три мали відношення до управління державою і мають певний більший чи менший досвід у цій галузі, і одного молодого амбіційного, але, на теперішній час, далекого від політичних ігрищ кандидата.

Три перших були пов’язані в різному ступеню з корупцією у великих і особливо великих розмірах. Зеленський же до корупційних скандалів не мав ніколи жодного відношення. Але не в силу того, що він такий винятковий, а у силу того, що в нього не було такої можливості (її не існувало просто як класу). І хто знає як поведе себе Зе і його команда після перемоги. Чого тільки вартують викриті нещодавно Схемами його активи в кіноіндустрії країни-агресора, його вілла в Італії та й інше, про яке ми просто не знаємо.

Тому будьте реалістами.

Обираючи, треба обов’язково тримати в голові те, що для Росії це останній шанс зламати хід історії на свій бік і спробувати мирним шляхом повернути Україну у свої криваві обійми.

Для Москви це фронт більший за ОРДЛО і Крим. Тут не потрібно втрачати своїх солдат і дорогу техніку, завойовуючи територію. Тут можна взяти все і одразу, якщо тільки вірно розставити пріоритети і цілі.

Потрібні просто «надійні» кандидати (не один, в цьому не сумнівайтеся), і все буде Рассєя.

Тому, шановні дорогі українці, прошу, благаю і молю, давайте не повторювати помилки Богдана і Мазепи, Петлюри і Винниченка й інших, які в тій чи іншій мірі вірили москалеві. Немає нам спільної дороги з цими людьми. Дружба з Москвою на її умовах – це смерть Української держави.

Обирайте головою, а не телевізорами і біл-бордами.

 

І.Романюк